У січні 1897 Леся Українка написала вірш, який присвятила нашому земляку, своєму близькому другові Михайлу Васильовичу Кривинюку, який разом із професором Олександром Черняхівським та багатьма іншими учасниками антиурядових заходів був заарештований та ув’язнений до Лук’янівської тюрми.
Розпочинається вірш такими зворушливими словами:
Чи згадали хоч раз ви про мене в тюрмі,
як про вас я спогадую, хвора?

Стурбована Леся писала у листі до М.Кривинюка: «Ну, і все-таки хотіла б посидіти замість Вас. Пишіть і переказуйте нам про все, що Вам потрібно, ми всі будем раді зробить для Вас, що тільки можем».

На фото (зліва направо): Перший ряд: С. Драгоманов, О. Шиманoвська. Другий ряд: М. Карташевська, Леся Українка. Третій ряд: К. Квітка, Олена Пчілка, І. Косач, О. Косач-Кривинюк, М. Кривинюк.